Цивільні справи (до 01.01.2019) /

Єдиний Державний Реєстр Судових Рішень, справа 22-ц-286/11

Дата ухвалення рішення:
03.02.2011
Зареєстровано:
06.02.2011
Cуддя:
Сташків Б. І.
Оприлюднено:
07.02.2011
Категорія справи:
Цивільні справи (до 01.01.2019)
Суд:
Апеляційний суд Тернопільської області
Форма судового рішення:
Ухвала
Форма судочинства:
Цивільне


Справа № 22-ц-286/11Головуючий у 1-й інстанції Дуда О.О.

Категорія - 57Доповідач - Сташків Б.І.


У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И


03 лютого 2011 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Сташківа Б.І.

Суддів - Ходоровського М.В., Жолудько Л.Д.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 09 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі про визнання дій протиправними та зобов’язання нарахувати та здійснити виплату недоплаченої щомісячної соціальної допомоги»,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпня 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі (далі управління ПФУ) про визнання дій відповідача неправомірними щодо ненарахування та невиплату підвищення до пенсії відповідно до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплати підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за періоди з 2006 по 2010 роки включно, із врахуванням проведених виплат за вказаний період та просила зобов’язати відповідача проводити їй виплату пенсії відповідно до вимог закону в подальшому.

В обґрунтування вимог, позивач посилається на те, що вона є дитиною війни та відповідно до вимог ст.6 Закону України №2195-ІV має право на одержання підвищеної пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, оскільки Конституційним Судом України визнано такими, що не відповідають Конституції України, відповідні положення Законів України «Про Державний бюджет України»на 2007 та 2008 роки, якими була зупинена дія положень ст. 6 Закону України №2195-ІV, що обмежувала соціальні гарантії. Позивач вважає, що відповідач зобов’язаний здійснити перерахування пенсії, привівши її у відповідність з рішеннями Конституційного Суду України. Управління ПФУ вказане підвищення до пенсії за вказаний період часу у сумі 5087,10 грн.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 09 вересня 2010 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі, стосовно не нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист «Дітей війни»від 18 листопада 2004 року №2195-IV у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за періоди з 06 липня 2007 року та з 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 09 вересня 2010 року включно, з врахуванням ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада №2195-IV у розмір 30 % мінімальної пенсії за віком, за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 09 вересня 2010 року включно, з врахуванням ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням виплачених сум.

Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі в користь ОСОБА_1 - 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі управління ПФУ просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

В обґрунтування своїх вимог апелянт вказав, що Законом України №2195-ІV передбачено проведення фінансування виплат, згідно з даним Законом, із Державного бюджету України, а не з бюджету пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України. Крім того, законодавством України не передбачено, які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислюється вказаний розмір пенсії. Діючим законодавством не визначена розрахункова величина, з якої можна було б розрахувати встановлені Законом надбавки дітям війни пенсії, а ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»визначення мінімального розміру пенсії за віком застосовується виключно до розмірів пенсій, призначених за цим Законом.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Відповідно до вимог ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було порушено права позивача на перерахунок та виплату підвищення пенсії, відповідно до вимог ст. 6 Закону України №2195-ІV у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно, з врахуванням виплачених сум, які підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідача провести позивачу відповідні нарахування та виплату пенсії. Ненарахування та невиплата з боку відповідача є неправомірними.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду як таким, що відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни. Відповідно до норми ст. 6 Закону України №2195-ІV, у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, мав право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсій за віком.

Згідно з вимогами ст. 6 Закону України №2195-ІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Положенням п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»дію статті 6 Закону України №2195-ІV з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення п.12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України №2195-ІV , з урахуванням статті 111 цього Закону;

Вимогами пп.2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року №107-VІ було змінено положення ст.6 Закону України №2195 ІV. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року ці зміни визнані неконституційними, оскільки за правилами ч.2 ст.3 Закону України №2195-ІV державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи норми цивільно-процесуального законодавства, чинні на момент ухвалення рішення, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що позивачу у період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по день ухвалення судового рішення ( 09 вересня 2010 року) включно з врахуванням виплачених сум, повинна була нараховуватись підвищена пенсія з урахуванням виплачених сум, яка передбачена для дітей війни. Відмова в такому нарахуванні та виплаті є протиправною.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про відсутність визначення у законодавстві поняття «мінімальна пенсія за віком», як розрахункової величини для підвищення пенсії, згідно із вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і норми закону щодо заборони застосування даного розміру для розрахунку інших, пов’язаних з нею, пенсій чи доплат відсутні. Зважаючи на наведене, вищезазначені доводи апелянта є безпідставними.

Необґрунтованими є також посилання апелянта на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки судом не ухвалено рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо відсутності бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення до пенсії, оскільки відсутність такого фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань та не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»від 08 листопада 2005 року).

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і підстав для його скасування , з мотивів, наведених у скарзі, не вбачає.

Керуючись ст.ст.197, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 09 вересня 2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:


Суддя апеляційного суду
Тернопільської області
Б.І. Сташків



Судовий реєстр по справі 22-ц-286/11

№ рішення Форма судового рішення Дата ухвалення рішення Суддя Суд Форма судочинства
46017248 Ухвала 08.06.2011 Гуль В. В. Апеляційний суд Київської області Цивільне
14254758 Рішення 02.03.2011 Галущенко О. І. Апеляційний суд Миколаївської області Цивільне
13814940 Рішення 17.02.2011 Савченко О. В. Апеляційний суд Запорізької області Цивільне
13907512 Ухвала 17.02.2011 Фомічов С. Є. Апеляційний суд Кіровоградської області Цивільне
18565214 Ухвала 08.02.2011 Бермес І. В. Апеляційний суд Львівської області Цивільне
13909715 Ухвала 07.02.2011 Смирнова Т. В. Апеляційний суд Сумської області Цивільне
13629851 Ухвала 03.02.2011 Сташків Б. І. Апеляційний суд Тернопільської області Цивільне
13588486 Ухвала 27.01.2011 Вініченко Б. Б. Апеляційний суд Черкаської області Цивільне
13606257 Ухвала 13.01.2011 Полікарпова О. М. Апеляційний суд Херсонської області Цивільне
53962446 Ухвала 30.12.2010 Полікарпова О. М. Апеляційний суд Херсонської області Цивільне
53962504 Ухвала 24.12.2010 Полікарпова О. М. Апеляційний суд Херсонської області Цивільне
53962529 Ухвала 23.12.2010 Полікарпова О. М. Апеляційний суд Херсонської області Цивільне
65710150 Ухвала 17.12.2010 Галущенко О. І. Апеляційний суд Миколаївської області Цивільне
62529220 Ухвала 10.12.2010 Галущенко О. І. Апеляційний суд Миколаївської області Цивільне
53962521 Ухвала 29.10.2010 Полікарпова О. М. Апеляційний суд Херсонської області Цивільне